COCAIN Эквадор блэк спрут онион Белебей

Yo, чуваки! Держитесь крепче, сейчас расскажу вам историю, которая повергнет вас в шок. Готовы ли вы взлететь со мной на ракете и окунуться в мир моих нервных клеток, облитых красным огнем кокаина? Все началось с тех закладок, которые я случайно нашел в кармане от старой рваной куртки. Жестокий выброс адреналина пробежал по моим венам, и я понял, что это была моя судьба – стать наркоманом-рэпером. Я решил выпустить на свет свой крайний трек, который был написан в отрыве от реальности, под глубокое влияние маковой соломы и прецкого пластилина. Но прежде чем я приступлю к теме моего огненного похода в театр, я должен рассказать о тех вписках, которые предшествовали этому памятному для меня вечеру. Я и мои бро размялись на крутых вписках, где правило «пептиды» погружали нас глубоко в мир хаоса и безумия. Были там и запредельные краски, и завораживающие звуки, и загадочные запахи, которые дурманили наши сознания. А теперь – о театре. Я врываюсь в театральный зал, в толкотне зацепил входную дверь и слегка подскальзываюсь. Мои глаза, будто огонь из огнемета, беспощадно раскалывают реальность передо мной. Но что за дичь? Здесь все закрутилось, словно оживший калейдоскоп. Кругом одни странные фигуры, вырезанные из ночного кошмара, начинают говорить на языке, который я никогда раньше не слышал. Я стараюсь собраться с мыслями, но они стекают с меня, словно вода со склонов горы. Меня настигает понимание, что я вообще не вписываюсь в происходящее, словно падающий кусок пазла, который не подходит ни к одной фигуре. Я пытаюсь схватиться за что-то реальное, но мои руки превращаются в голографические проекции, которые скачут перед глазами, как дикий зверь. Я пытаюсь встать и бежать, но мои ноги отказываются слушаться меня. Они словно подключены к воображаемой электрической сети, которая шлепает меня, словно непослушное дитя. Весь театр смеется надо мной, будто я стал объектом развлечений для их чертовского извращенного ума. Я стою посреди зала, покрытый холодным потом, стараясь скрыть свою опущенную голову и слезы, которые текут по моим щекам. Я пытаюсь вспомнить, что со мной произошло, но мои воспоминания растворились в мозаике моего сумасшедшего мира. Тема, в которую я погрузился, оказалась для меня гораздо опаснее, чем я мог предполагать. Я потерялся в ней, словно пьяный матрос на штормовом море без якоря. Мир вокруг меня словно искаженное зеркало, которое манипулирует моим сознанием и размывает границы реальности. И теперь, чуваки, я нахожусь в теме. Скажите мне, как я могу выбраться из своего собственного адского мира? Оказывается, когда ты путешествуешь на ракете, тебе приходится заплатить непомерно высокую цену. Взлетая на крыльях наркотического прекрасного, я потерял всю свою невинность и стал обреченным пленником своих собственных галлюцинаций. Мои мечты посыпались вниз, словно разбившийся астероид, оставив за собой лишь пыль и разбросанные обломки моей души. Она должна стать вехой на дороге к просветлению и осознанию. Не позволяйте им стать центром вашей жизни и увести вас в мир иллюзий и разрушений. Оставайтесь в теме, находите преца в своих естественных эмоциях и стремитесь к настоящему счастью, которое не може быть найдено в путишествии по пустоте наркотического прекрасного.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.